Розділ I

TEXT

<-попередня сторінка

Що реліґія зробила для людства?

РЕЛІҐІЮ або безвірність — що вибирати мені? Оце питання мусить вирішити сьогодні кожний дорослий думаючий чоловік. Від кожного особистого вирішення залежить його вічна судьба. Це дуже серйозна річ. Ми мусимо зустрінутись з цим питанням і відповісти його, тому що всі реліґії знаходяться на суді в цьому найбільшому часі спроби.

² Тепер, перший раз в людській історії, всі цивілізації, що пережили аж до сьогодні, знаходяться одночасно в замішанні. Це щось дуже незвичайне. Воно мусить бути дуже значучим. Реліґії не можна увільнити від відповідальності за ці обставини, бож від самого початку реліґія була звязана з кожною цивілізацією, яка виринала на лиці землі. Тому то вона болюче відчуває ті наслідки погіршаючих обставин. Через те вона знаходиться на суді. Чи тепер історія спостигає реліґію? Чи її гріхи, які вона довгий час коїла, наздоганяють її й винаходять її, під час коли цілий світ глядить на це? Чи вона тепер жне овощі, які вона засівала через століття? У нашому змаганні відповісти на всі ті важні питання, ми не можемо оминути слідучого питання: Що реліґія зробила для людства? Ми муси-[кінець 7 сторінки]мо бути чесні самі з собою й відважно зустрінути ці факти. Правда може вразити, проте вона є цілющою. Найвищий вершок спроби напевно прийде вскорі, і тільки правда видержить його.

³ Це слово “реліґія” має широке значення. Є багато дечого, що називають цим імям, і ми бажаємо знати, чи правда, чиста, цілковита правда, спілкує з реліґією. Отже нам треба зараз з початку уложити значіння терміну уживаного тут, щоб як слід зрозуміти про що ми говоримо, й прийти до властивого висновку. В ріжних мовах те слово має собі рівня. Те слово, якого Євреї уживали, буквально значить “служба”. Німці знов від давна називали його “Ґоттенсдентс”, що значить “служба Божа”. Російські комуністи, наслідуючи німецького соціяліста Карла Маркса, називають її “опіюм людей”. Але Анґлійці, Французи, Еспанці, Португальці, і Італіяни, яких мови є зближені латиною Римської Імперії, уживають термін “реліґія”. По латинськи — реліґіо. Це слово, по розумінню великого римського оратора й автора Цісера, складається із двох слів ре і лєґере, що значить “перечитай знов”, щоб запамятати або слідкувати святі книги в яких реліґія міститься.* Отже він назвав її “побожне почитання Бога”. Одначе, по пізніщім розумінню латинського автора Лактанта, то реліґаре значить “звязати знов”, тому що вона відкриває нам зобовязання, які вяжуть нас з вищою силою.*[кінець 8 сторінки]

⁴ Те слово являється у Біблії Латинського Вульґат. Там воно відноситься до жидівської реліґії, до почитання ангелів, і до Христіянства. Свідкуючи перед римським судом закону, христіянський апостол Павло говорить про те, як він був Жидом Фарисеєм, і каже: “Я жив Фарисеєм по найдокладнійшій єресі нашої реліґії.”† Пишучи до віруючих христіян в Колосії, він остерігав їх: “Нехай ніхто не зводить вас, будучи самовільні у покорі, і реліґії ангелській”.‡ Ще ранше, книжка Мудрости Соломона (14:18, 27) пристосовує те слово до почитання ідолів. Тепер, хоч Павло іменує “реліґію” як єресь Фарисеїв і почитання ангелів, що він уважає за невластиве, його співписатель Яків пристосовує ту назву до правдивого Христіянства, кажучи: “Коли хто думає, що він реліґійний, не уздаючи язика свого, а обманює серце своє, такого чоловіка реліґія — марна. Реліґія чиста й неопоганена перед Богом і Отцем, є ця: відвідувати сиріт і вдів у горю їх; і держати себе неопоганеним від світа.”

⁵ Згідно зі способом уживання її, “реліґія” по простому значить система почитання , без ріжниці чи те почитання є правдиве або ложне. Це погоджується зі значінням еврейського слова [кінець 9 сторінки] а-бог-даг, що буквально значить “служба”, без ріжниці кому служиться. Прийнявши це виразне значення слова, завважте, як у Нового Світа Перекладі повищі слова Якова звучать: “Коли хто думає, що він вірний поклонник, а не уздае язика свого, а далі обманює серце своє, у того чоловіка звичай почитання  — марний. Звичай почитання , що є чистий і неопоганений перед нашим Богом і Отцем є цей: опікуватися сиротами й вдовами в їх горю, і держати себе неопоганеним від світа.” Отже це у змислі порядку або форми почитання , що ми уживаємо цей вираз “реліґія” в цій книжці.

⁶ Реліґія є всесвітна. Дарма, що червоні фашісти або комуністи голосно кричать, що вони є безбожними, вони таки практикують реліґію, як це ми покажемо на їх цур. Всупереч цієї правди, світ сьогодні не є зєдинений в одно. Більше навіть чим політичні вірування, реліґія сталась розкольною силою сьогодні. Вона сама є розділена. Багато є всіляких реліґій. Кожний сумлінний поклонник реліґії уперто настає, що його є правдива реліґія, і тому він тримається її. Проте він знаходить в ній щось, що спиняє його від повної гармонії з тими, що тримаються іншого віросповідання. Щоб йому сяк-так зжитися з іншою людиною, він мусить указати реліґійну терпимість. Нетерпимість сталась прокляттям для людства, і вона ще панує сьогодні й грозить заподіянням ще більшої шкоди ніж вона заподіяла в минулих століттях. Так розподілена є реліґія, що асамблея Обєднаних Народів, зорґанізована з представників шістьдесяти ріжних на-[кінець 10 сторінки]родів в 1951 р., не могли отворити свого засідання спільною молитвою до одного бога при помочи одного реліґійного речника. Що найліпше вони могли зробити, то всі встали і протягом хвилини роздумували мовчки. Предложено було збудувати каплицю для уживання всіх, де кожний якого б віросповідання він не був, міг йти туди свобідно й молитися до свойого бога.

⁷ Що ж тоді нам робити з реліґією, щоб зєдинити світ? Чи скажемо, що всі ті многі і розмаїті реліґії, що стоять за щирим почитанням, всі будуть заслужені за їх сердечну щирість? Чи нам заохочувати кожного одного бути реліґійним по властивій вподобі, тому що якість реліґії не робить ріжниці, а тільки реліґійність людини, бо мовляв, це зробить з неї кращу особу? Це можливо становить терпимість, але ж проста реліґійна терпимість ніколи не зєдинить цього світу. Не більше, чим застереження цього в Конституції Сполучених Держав Америки зєдинило цей край. Що ж тоді нам робити? Чи старатися сполучити всіх, і тоді зіллятись в одну реліґію? Чи в цей спосіб вона зможе перебути ці люті часи? Ми бачимо рухи за зєдиненням реліґій, а особливо між протестанськими сектами і орґанізаціями, щоб схоронити себе й витворити внутрішню силу. Та й голова могутньої папської системи в Столиці Ватикану безнастанно наполягає на протестанські системи, щоб вони навернулись до римо-католицької кошари. В суті речи папа назначив 1950 рік, як “святий рік”, “рік великого повороту”. Одначе разколи між великими системами таки існують. А в деяких случаях цей розкол розширується.[кінець 11 сторінки]

⁸ Рух, щоб зілляти всі реліґії світу, почався при закінченні минулого століття. В Шікаґо, Іллінойз, під час Світової Колюмбійської Вистави, що тоді називали Світовий Парлямент Реліґій, відбувся у вересні 1893 р. його скликали переважно протестанські орґанізації, одначе вони дали честь відкрити й закінчити той парлямент духовникам католицької церкви. Представники великих віросповідань і визнань з усіх частей світу були запрошені прибути туди і доручити промови, вияснюючи їх вірування та обряди.

⁹ Протягом сімнацяти днів так звані христіяни сходилися із поганами, Жиди з Язичниками, гіндуси з пресвитерянами, буддисти з баптистами, конфуціяни з методистами, христіянські сцієнти із лютеранами, монотеїсти з политеїстами, очевидно ради кращого порозуміння того, що інші вірували, і щоб знайти сякий-такий звичайний ґрунт для сполучення одного вірування і обрядів з іншими. Це мав бути великий здвиг для порозуміння реліґій і кожний мав признати, що він не посідав “цілої правди й нічого опріч правди”. Ті, що указували найбільшу готовість до компромісу своїх основних засад, були протестанти. Це не ради переконання правди, але щоб осягнути мир за всяку ціну! Як це один протестанський духовник, з церкви Учеників, висловився: “Цей перший Парлямент Реліґій здається є передвісником ще більшого бра-[кінець 12 сторінки]терства — братерства, яке зєдинить в одну світову реліґію все найкраще, не в одній вірі, але у всіх великих історичних вірах. Можливо, що під керовництвом цієї більшої надії, нам потрібно буде поправити фразиольоґію (складню висловів) і говорити більше про реліґійну єдність, радше чим про христіянську єдність. Я радію, що всі великі віросповідання будуть приведені у стичність одні з одними, і що Ісус візьме своє місце в товаристві з Ґотамою, Конфуцієм та Зороастером.”*

¹⁰ Чи той Світовий Парлямент Реліґії мав небесне благословення і працював для світового мира й єдності? Очевидно, що ні. Двацять літ пізніще, цей світ увійшов у період розєднання й заколоту, якого він ніколи не зазнав перед тим,— вибух першої світової війни в 1914 р. Пролом мира й гармонії почався, не в так званім “поганстві”, але у Христіянстві, де всі мали б бути христіянськими братами, указуючи, що вони наслідували Христа в любові один до одного, кладучи їх життя один за одного, а не вбивати один одного. Католицькі й протестанські духовники знехтували правилом, яке положив їх визначний Провідник Ісус Христос, коли Він сказав: “Даю вам нову заповідь: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного. По цьому знати муть усі, що ви мої ученики, коли любов мати мете між собою.”* В супереч цьому, ті сектанські провідники патріотично розділилися над державними і політичними пи-[кінець 13 сторінки]таннями того часу і молилися до одного й того ж Христа, щоб Він благословив смертельну зброю по тій стороні, що вони були. Таким же шляхом вони ступали і в часі другої Світової Війни, і всі вказівки указують, що таким шляхом вони ступати муть і в дальших міжнародніх суперечках.

¹¹ Впродовж боротьби кожна велика реліґія Христіянства стає знаціоналізована, під час коли духовники на верху жнуть користі, без ріжниці котра сторона виграє або програє війну. До тепер не предложено ніякого другого Світового Парляменту реліґій Обєднаних Народів. Судячи по наслідках першого, світова єдність не була б скріплена таким парляментом у своїх зусиллях зілляти одну світову реліґію. Опріч того, теперішні оточення значно погіршилися ніж вони були в 1893 р.

¹² Тим що надія людства не спочиває на сполученню реліґій, то що тоді? Чи вона спочиває на чім іншім? Вже в 1893 р., один з провідників руху за парляментом, протестанський духовник, висловився про це так: “Хтось сказав був, що наспів час для найліпшої реліґії вийти на фронт. Та час для чоловіка повеличатися такою реліґією вже проминув.” Завдання, щоб упевнитись котра є найліпша реліґія у Христіянстві або в поганстві було б безконечним, безовочним, а особливо тоді, коли ту “найліпшу” розглянути у світлі питання: Що реліґія зробила для люд-[кінець 14 сторінки]ства? Ще одна річ: завдання заставити всіх людей прийняти таку “найліпшу” реліґію, навіть ради зєдинення світу, є поза силою людською. Не під цей час для людей вирішувати, котра є “найліпша реліґія”. Найбільш рішальний час в історії людства,— це дозрілий час для правдивої реліґії вийти на фронт і зєдинити всіх чесного серця, що прагнуть справедливості, правди, мира й братерської любови.

13 Ніхто не може уникнути цього питання. Та й радикали чваняться їх безбожним матеріяліз-[кінець 15 сторінки]мом, їх формою почитання, що ріжниться від інших тільки назвами річей, й вони були змушені в цей день суду народів вибирати реліґію. Нею вони сподівалися зєдинити світ під одну політичну контролю, і дозволити тільки на одну підладність. Але що це їм не вдасться, то ми беремось доказати на підставі вірогідного авторітету. Котра ж інша реліґія цього світу зуміє успішно зєдинити всі народи, раси, колори, і язики? Базуючи на минулих осягненнях, тобто на тому, що вони вже зробили для людства, то ні одна, навіть “найліпша”, якщо є така, не зможе цього доконати. Ми винні нашому ближньому шанувати його право почитання згідно з модою або системою його вибору. Але лише тому, що чутливі люди глядять на почитання, як на святість і красоту, якщо воно є сумлінне й щире, то це не робить всі віри й обожання якоїсь вищої сили правдивими і проводом до божественного життя, свободи й щастя. Вони не можуть бути всі правдиві й провадити до того самого щасливого кінця, бож всі вони є відмінні й незгідні одні з одними й перечать одні одним.

¹⁴ Хоч усі інші не погоджуються із цим, все ж таки мусить бути одна якість почитання, або реліґія, що є правдивою; і ця одна мусить бути в гармонії з абсолютною правдою. А що є тільки одно правдиве почитання, в супереч многим соткам інших, що показались бути ложними, то виходить, що ті, що прийняли й практикують прадиве почитання з конечности є в меншості. Історія доказує, що так завжди було. Заперечу-[кінець 16 сторінки]вання більшістю меншости не доказує, що меншість помиляється. Хоч вони не зносять неправди між собою, проте вони є дійсно терпимі до всіх інших у світі в їх привілею вибирати собі богів, яким вони бажають служити. Несправедливо їм відплачують найбільшою нетерпимістю чинники політичні, соціяльні, економічні, легальні і реліґійні. Але це не покрушить їх існування. Нетерпимі реліґіоністи, що противляться їм, побоюються за свою форму віри й почитання, і лякаються правди і буйної радикальної кляси, що є проти бога.

¹⁵ Правда видержала аж до тепер, і хто має її не потребує страхатися. Правда — вічна. Вона тривати ме вічно, коли ж всякий блуд буде виявлений і пропаде. Отже хто покланяється духом і правдою, той має снагу бути дійсно терпимим до всіх інших реліґій, як довго цей старий світ, якого вони є частю, існує. Але ж ця терпимість не значить, що вони мають замовкнути в проголошенні правди при помочі котрої люди могли б повернути з темряви до світла, від фальшивої реліґії до правдивої. Навпаки, вони є під моральним обовязком до їх ближніх, дати їм спромогу почути й розглянути її, і тоді сказати, “Це правда.”

¹⁶ Це з точки цієї відповідальності, що видано цю книжку. Ніякого хісну з того, коли скажемо твоя реліґія є досить добра для тебе, а його добра для нього, а наша добра для нас; отже не спричиняй реліґійного заколоту, нехай все оста-[кінець 17 сторінки]ється як є. Тепер прийшов час обрахунку і обман пропаде серед великої руїни, яку він стягає на себе. Хто ж тримається його, хоч би з несвідомості, пропаде із ним, бо як сліпий провідник паде в яму, то й сліпі люди, яких він провадить, спотикаються із ним. Отже ті засліплені обманом мають право почути правду і потребують почути її, щоб утекти від знищення.

¹⁷ Правда є одна й для всіх, хто любить її, як от доказана наука є для всіх. Будучи для всіх, вона єдина звяже всіх людей разом. При помочі сучасного розвитку ціла земля сталась одним близьким сусідством, а ми один рід людський, від одного первісного батька, і на одній землі, і нас зустрічає те саме горе по цілому світі. Чисте почитання це одна річ, що зєдинить вселенну в новому світі й попровадить до отцівства Божого і братерства людського. Певне правило є таке: По овочам пізнаєте дерево яке воно є. Отже з терпимістю до прав усіх, але ради єдності й спасення при помочі правди, ми починаємо розпізнавати овочі, щоб побачити що реліґія зробила для людства. Байдужність до правдивої реліґії поставить вас у небезпеку.[кінець 18 сторінки]

[Примітки]

*Де Дівінашон, книга 4, через Цісера.

*Де Цівітате Деі, Книга 10, Роздія 3.

†Біблія Діяння 26:4, 5, передожена з латинського через Католицьке Біблійне Товариство Америки, 1941 р.

‡Гл. Біблію, Колосян 2:18 і Якова 1:26, 27, по змісту Дуя Версії, переложено з Латинської Вульґат. У первісному Грецькому тексті те слово трескеія, є взяте з еврейським словом значіння глядіти, шукати або розпитувати, себто, шукати Бога або вищої власті.

*Битва Армаґедон (по анґ.) видано в 1897 р. ст. 183.

*Біблія, в Йоана 13:34, 35, Нового Світа Переклад.

*Битва Армаґедон, стр. 182, п 4, 5.

[Запитання для вивчення]

 1. Яке питання ми мусимо тепер відповісти? Чому воно так важне?

 2. Чому світові обставини так незвичайні, і чому нам розглянути, що реліґія зробила для людства?

 3. Від чого походить слово “реліґія”, і як її окреслено?

 4. Як христіяни Павло і Яків пристосували слово “реліґія”?

 5. В якому змислі те слово уживано в цій книжці? Чому?

 6. Якою силою реліґія сталась сьогодні, і чому?

 7. Чому сама реліґія ані терпимість не зединить цього світу? І як це зединення поступав?

 8. Який рух відносно світового зілляття реліґій почався в 1893 р.?

 9. Як той Парлямент Реліґій мав статися собором згоди між усіма?

10. Що показує, чи той Парлямент діяв за світовим миром і єдністю?

11. Чому існування Обєднаних Народів не є за таким другим реліґійним парляментом?

12. Що тичиться реліґії, для чого цей рішальний час є нагодою?

13. Що показує, чи якабудь реліґія зединить всі народи? Чому всі реліґії не можуть бути правдивими тільки тому, що їх практикують щиро?

14. Чому тільки одна реліґія може бути правдива? Чому проти неї указують нетерпимість інші?

15. Чому ті у правді можуть бути терпимі, однак не мовчати про правду?

16. У признання якого людського права цю книжку видається?

17. Для кого належить правда, отже які всесвітні обставини вона може завести? Отже, яв ми починаємо наші розпізнання?

[Фотографія на сторінці 15] 

Ню Йорк Таймс

10 жовтня, 1949

РЕЛІҐІЙНЕ ШАХРАЙСТВО ЗГАНИНЕ

Др. В. Л. Петінґіль називав багато з новочасної науки “прокляттям”.

Слабкість сьогоднішньої церкви виникла в наслідок відсутності переслідування й терпіння, сказав у своїй проповіді всєч. др. Вілям Л. Петінґіль, пастор першої баптиської церкви на Бродвей і Сімдєсятій вyлиці, у своїй проповіді вчора рано.

Реліґійне навчення, якє видають тепер, це прокляття а не благословення,” заявив він. “Більшість — цє фальшива реліґія, яка нехтує наукою Христа. Оці ложні вірування, названі реліґіего, є нашими найбільшимиі ворогами.

“Навіть тут в місті Ню Йорку є багато церков, що ніщо нє ролять тільки парадують в імя Бога. Девятьдесять девять процент реліґій в цім місті повинні бути у смітярці, тому що людина не може вірувати чоловікові й Богові в один час. Вона мусить вірувати Богові.”

Англійська версія

розділ II ->